Голова Федеральної резервної системи США Джером Пауелл виступив із промовою 1 грудня 2025 року на Меморіальній лекції імені Джорджа П. Шульца, що проходила в Гуверівському інституті Стенфорда.
Посадовець цілеспрямовано ухилився від коментарів щодо поточної економічної кон’юнктури та монетарної політики, однак його історичні ремарки містили імпліцитну вагу для сучасних професійних дискусій.
Вибір часу викликав запитання
Вибір моменту для виступу Пауелла спровокував помітний інтерес з боку ринкових аналітиків. Наступне засідання Федерального комітету з операцій на відкритому ринку (FOMC) було заплановане всього через дев’ять днів, і на тлі зростаючих очікувань щодо зниження ставок багато учасників ринку сподівалися отримати сигнали стосовно майбутнього курсу політики регулятора.
Водночас активізувалися припущення, що новообраний президент Трамп може протягом місяця оголосити свою кандидатуру на посаду голови ФРС, причому Кевін Хассетт розглядається як один із вірогідних претендентів. Термін повноважень Пауелла спливає у травні 2026 року.
Проте Пауелл на самому початку виступу заявив: «Я не буду торкатися поточних економічних умов чи монетарної політики», – і натомість зосередив свою увагу на вшануванні спадщини покійного Джорджа Шульца.
Хоча Пауелл і ухилився від обговорення поточної політики, його історичний коментар стосовно інфляції містив неявний підтекст. Розмірковуючи про контроль над заробітною платою та цінами епохи Ніксона, очільник ФРС акцентував на еволюції економічного мислення:
«Наше розуміння економіки невпинно еволюціонує… на певні явища, що іноді визнаються загальноприйнятою істиною, через 50 років люди озирнуться і запитають себе: чим вони керувалися?»
Зауваження Пауелла мали подвійне значення. З одного боку, це був прояв певної стриманості – визнання, що навіть ФРС може припускатися помилок. З іншого – захисна позиція: сьогоднішня критика може постати в зовсім іншому світлі з ретроспективної точки зору.
Чимало аналітиків вгледіли зв’язок між його історичними відсилками та сучасними монетарними умовами. Завершення періоду кількісного посилення (quantitative tightening) означає припинення скорочення ліквідності з боку центрального банку, що потенційно стабілізує умови для банківських установ, інвестиційних фондів та суб’єктів, які мають справу з ризиковими активами.
Стабільність цін «досягнута»
Особливо значущим стало підтвердження Пауеллом мандата ФРС щодо цінової стабільності. «Сьогодні ми усвідомлюємо, що саме центральний банк несе відповідальність за стабільність цін, – зазначив він. – Це питання є узгодженим. Його виконання не є простим, однак сам принцип більше не підлягає сумніву».
Це твердження про мандат ФРС прозвучало в особливо гострий момент. Адміністрація Трампа виявила зацікавленість у переформатуванні керівництва Федерального резерву, про що свідчить заява директора Національної економічної ради Кевіна Хассетта: «Монетарна політика стала надзвичайно складною… Гадаю, нам необхідно її спростити».
Акцент Пауелла на відповідальності центрального банку може містити тонкий натяк. Незалежність ФРС залишається делікатною темою у вашингтонських політичних колах. Пауелл вкотре підкреслив довгострокову відданість установи принципам незалежності та прийняттю рішень на основі об’єктивних даних. Ці тези вказують на прагнення до інституційної спадкоємності, навіть в умовах політичного тиску.
Пауелл схвально відгукнувся про підхід Шульца до формування політики, який поєднував «тверді принципи та непохитну доброчесність із практичним розв’язанням проблем». Крім того, голова ФРС виокремив переконаність Шульца в мудрості ринків, зазначивши: «Він глибоко вірив у мудрість ринків». На думку спостерігачів, це може віддзеркалювати професійне кредо самого Пауелла на завершальному етапі його перебування на посаді.
Захід, проведений Гуверівським інститутом Стенфорда, був присвячений вшануванню внеску Шульца в економічну політику протягом п’яти десятиліть. Модератором дискусії виступив Пітер Робінсон, а серед учасників були колишня державна секретарка Кондоліза Райс та економіст Майкл Боскін.
