Джим Крамер використав понад десятирічний матеріал власних інтерв’ю з Тімом Куком, щоб обґрунтувати: історія зростання Apple далека від завершення, навіть коли Кук передає посаду головного виконавчого директора Джону Тернусу.
У спеціальному випуску «майстер-клас» Mad Money на CNBC, змонтованому з телефонних та особистих розмов від 2015 року, Крамер послідовно тримається своєї давньої тези — володіти акціями Apple, а не активно ними торгувати. Його аргументація базується на механізмах, які Кук впровадив та які, на думку Крамера, продовжують забезпечувати ефект складних відсотків навіть після відходу керівника.
Механізм викупу акцій
Найпереконливіший факт у риториці Крамера — сувора арифметика, а не ринкові настрої. З моменту, коли Кук очолив компанію у 2011 році, загальна кількість акцій Apple скоротилась більш ніж на 40% за рахунок системного викупу. Одночасно дивіденди збільшувались щороку без виключень.
У поєднанні з, за визначенням Крамера, «найсильнішим балансом у галузі» ця динаміка викупу забезпечила левову частку майже 2 300% зростання вартості акцій компанії. Зазначене зростання ринкової капіталізації вивело Apple у 2025 році на позицію найдорожчої компанії світу, обійшовши Nvidia, як свідчать офіційні дані.
Крамер передбачає, що цей фінансовий механізм і надалі залишатиметься стратегічною опорою компанії навіть після ротації керівництва.
Аргументація щодо «відставання» в AI
Крамер навмисно переосмислює поширену критику щодо темпів впровадження штучного інтелекту. Поки технологічні гіганти масштабують інвестування в дата-центри, Apple утримує рівень капітальних витрат на контрольовано низькому рівні. За даними Bloomberg, компанія продовжує отримувати близько $20 млрд на рік від Google — виключно за право залишатися пошуковим провайдером за замовчуванням в iPhone. Крамер підкреслює: ця цифра перевищує будь-які витрати Apple на інтеграцію з AI-платформами, зокрема Google Gemini.
Таким чином, компанія, яка не розхитує власний баланс і не сліпо наслідує загальносвітові AI-тренди, не є «відсталою» — радше вона ретельно обирає вектори розвитку.
«Кук не отримує тієї оцінки, на яку реально заслуговує.»
— Крамер
Суть спадщини Кука, яку Крамер пропонує оцінювати тепер, коли кермо переходить до Тернуса, полягає у формуванні самодостатньої моделі повернення капіталу та сервісної екосистеми, стійкої до зміни продуктових циклів.
Проте, чи варто вважати зазначені підходи достатньою довгостроковою стратегією, або ж новий CEO матиме потребу закласти власний фундамент AI-розвитку — питання, що залишився поза межами поточної дискусії Крамера.
