Президент США Дональд Трамп під час виступу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі заявив про намір ініціювати негайні переговори щодо придбання Гренландії, акцентуючи, що Сполучені Штати не будуть застосовувати силу для реалізації цього процесу.
Трамп наголосив, що така ініціатива обумовлена виключно міркуваннями національної безпеки, й відкинув версію про зацікавленість у видобутку рідкоземельних металів як мотиваційного чинника.
SponsoredТрамп називає Гренландію ключовою для безпеки
Під час запланованої і широко анонсованої появи, Трамп звернувся до аудиторії форуму з типовою для себе rhétoricою. Говорячи експромтом, без письмових тез, він дотримувався притаманного йому стилю публічних виступів – фрагментовані репліки, свідомі відступи від теми, ритмічні порушення структури.
Приблизно через двадцять хвилин промови Трамп перейшов до однієї з ключових тем порядку денного: питання Гренландії. Аудиторія, попри насичений порядок форуму, зберігала значний інтерес до згаданого аспекту.
Після формального висловлення поваги Гренландії та Данії Трамп заявив, що лише США – єдиний союзник НАТО, здатний гарантувати безпеку цього стратегічного регіону.
«Саме Сполучені Штати здатні захистити цей гігантський шматок льоду», – наголосив він.
Після цього було закликано до безвідкладного початку переговорів щодо придбання території, при черговому підкресленні невикористання сили. Це суттєво контрастувало з попередньою риторикою, де силовий сценарій прямо не відкидався – певна несталисть у формулюваннях була помітною.
Sponsored Sponsored«Ми прагнемо отримати частину льодовика для забезпечення глобальної безпеки. Якщо погодитеся, будемо вдячні. Ви це пам’ятатимете», – додав Трамп.
Він також спростував зацікавленість у рідкоземельних ресурсах. У його інтерпретації мотивація криється виключно в питаннях стратегічної національної й міжнародної безпеки – не в аспектах видобутку сировини чи фінансового інтересу.
Далі пролунали тлумачення щодо ядерної зброї, ракетного потенціалу й наростаючої напруги у геополітичному контексті. Трамп охарактеризував ситуацію як безпрецедентно ризикову, водночас натякаючи на загрози з боку РФ та КНР, хоча якихось конкретних сценаріїв не деталізував. Риторика жорстка, але з типовим для нього розстановкою акцентів.
Критичний аналіз політики НАТО знову став частиною виступу. Зокрема, пролунала теза: якби він обіймав посаду президента у 2022 році – повномасштабна агресія Росії проти України не відбулася б. Крім того, повторено твердження про фальсифікації на президентських виборах 2020 року.
Виступ містив посилання й на низку інших тем, що мають системний резонанс для США та глобальної спільноти.
Sponsored SponsoredСуперечка щодо Гренландії переростає в ширшу критику
Увівторок прем’єр-міністр Канади Марк Карні виголосив жорстку промову, в якій піддав критиці дії Трампа щодо гренландської ініціативи.
Своєю чергою, із трибуни наступного дня Трамп відреагував на висловлювання Карні, звернувшись до нього особисто. Така пряма адресація відповідає його впізнаваній риториці.
«Канада існує завдяки Сполученим Штатам. Запам’ятай це, Марк, наступного разу, коли робитимеш подібні заяви», – вказав Трамп.
Водночас Трамп зазначив ефективність економічної політики своєї адміністрації, акцентуючи цей аспект під час виступу.
SponsoredРозпочав промову тезою про макроекономічну силу США за часів свого президентства. Подальше порівняння з адміністрацією Байдена було риторично гострим і достатньо виразним.
Далі – критика політичного керівництва держав ЄС, визначення європейської моделі як «провальної». Серед аргументів окремо відзначалося зростання міграції, структурні дефіцити бюджету й торгівлі, підвищення рівня інфляції.
Трамп також згадав Венесуелу, наголосивши на залученні США після затримання Мадуро та укладенні нафтових угод з чинним урядом. Висловлено позитивну оцінку співпраці керівництва країни, зокрема Делсі Родрігес.
«Венесуела протягом наступних шести місяців отримає більше прибутку, ніж за останні 20 років», – заявив Трамп.
Далі у фокусі – енергетика та світове споживання вуглеводнів. Окрему критику Трамп висловив на адресу урядів країн Європи за пріоритетність політики сталого розвитку, визначивши такий підхід як «зелена афера».
