Для багатьох прийняття Великого Прекрасного Законопроєкту закрило можливості для створення центральної банківської цифрової валюти (CBDC). Стейблкойни, хоч і цифрові, позиціонувалися як приватний інструмент обігу, на відміну від державної цифрової валюти.
Аарон Дей, науковий співробітник інституту Brownstone та переконаний критик криптовалютної сфери, стверджує: Великий Прекрасний Законопроєкт створює передумови для посилення державного нагляду, навіть з урахуванням формальної заборони CBDC.
Занепокоєння щодо стеження згідно з Великим Прекрасним Законопроєктом
Великий Прекрасний Законопроєкт прямо забороняє Федеральній резервній системі емісію CBDC як напряму фізичним особам, так і через посередників. Мета — унеможливити запровадження державної цифрової валюти за будь-яку ціну.
У липні 2025 року цей крок перегукувався з ранніми передвиборчими обіцянками президента Трампа блокувати впровадження CBDC, називаючи це формою тиранії.
На думку Дея, стейблкойни та CBDC практично ідентичні — основна відмінність полягає в тому, що перші емітуються приватними структурами, а другі належать центральному банку. Водночас, за участі держави рівень контролю лишається незмінним.
«Емісія з боку Федерального резерву — це не той аспект, якого боїться суспільство. Федеральний резерв — це приватна структура, яка складається з банків. Якщо стейблкойн випускає Джеймі Даймон з JP Morgan Chase чи сама Федеральна резервна система — суті це не змінює», — пояснює Дей для BeInCrypto.
За його словами, ті, кому принциповою є приватність фінансової інформації, стурбовані тим, що державна установа отримує технічну можливість програмувати, відстежувати та цензурувати гроші.
Такий підхід змусив його охарактеризувати Великий Прекрасний Законопроєкт як «бекдор для CBDC». Він особливо наголошує на актуальності теми через стрімке зростання ринку стейблкойнів.
«Минулого року сукупний обсяг транзакцій зі стейблкойнами сягнув $33 трлн. Це більше, ніж було опрацьовано через Visa у світі. По суті, відбулося наступне: стейблкойни — підконтрольні та підзвітні Конгресу США», — констатує Дей.
За його твердженням, подібний рівень нагляду існував і до ухвалення цього законопроєкту. Новий документ лише посилив вже чинну систему.
Інструменти державного стеження вже впроваджені
Дей уточнює: більшість доларової грошової маси вже є цифровою.
На прохання навести приклад, він посилається на Закон про банківську таємницю (BSA). Документ, прийнятий ще у 1970 році, зобов’язує фінансові установи допомагати державним органам у виявленні відмивання коштів, фінансування тероризму й інших протиправних операцій.
З точки зору Дея, BSA надає урядовим відомствам простір для надмірного втручання у певних випадках.
«Існує механізм звітів про підозрілі операції. Якщо проводиться платіж від $10 000 — банк автоматично генерує звіт і скеровує його до Мінфіну США. Це ще раз підтверджує: система контролю вже діє», — наголошує він.
Незважаючи на використання цих інструментів з декларованою метою захисту суспільних інтересів, державні органи можуть їх застосовувати і без спеціально прописаних повноважень.
Наводить конкретний випадок: у березні 2025 року FinCEN — підрозділ Мінфіну США — ввів розпорядження про географічне таргетування для протидії відмиванню коштів на південному заході країни.
У межах цього рішення FinCEN зобов’язав фінансові сервіси, що працюють у межах 30 поштових індексів, декларувати платіжні операції від $200.
«Слід зрозуміти, до чого це веде. Міністерство фінансів США, минаючи Конгрес, без окремого законопроєкту чи правового акту, може одним службовим листом змінити поріг, з якого банки автоматично звітують про транзакції», — підкреслив Дей.
Підсумовуючи аналіз, він стверджує: інфраструктура фінансового моніторингу створена давно. Великий Прекрасний Законопроєкт лише унормовує контроль Конгресу над стейблкойнами, що відкриває можливості для поширення державного контролю в цифровій сфері за аналогією із CBDC.
