Через три тижні після початку іранського конфлікту глобальний нафтовий ринок розділився за географічним принципом. Нафта West Texas Intermediate (WTI) торгується поблизу $97 за барель, тоді як фізична нафта в Омані встановила рекорд – $167.
Диференціал між американським і міжнародними еталонними сортами нафти зріс до максимуму за понад десятиліття. Ця розбіжність фіксує глибше структурне розмежування між відносно самодостатнім енергетичним ринком США та рештою світу, що стикається з дефіцитом постачання.
Різниця в ціні нафти $70 за барель без прецеденту
Спред Brent-WTI розширився до приблизно $18 за барель 19 березня – такого рівня не було з середини 2010-х. Проте ці дані не відображають реальну картину на фізичних ринках. Нафта Оману перебуває біля $167, Дубаю – $137, Brent — $113, а WTI залишається нижче $100.
Сучасних аналогів такої розбіжності не існує. З початком іранського конфлікту 28 лютого вартість американської нафти зросла до $120 за барель. Проте після блокування Ормузької протоки і виведення з ланцюга постачання близько 18% світової пропозиції сирої нафти міжнародні еталони кардинально відокремились.
«Це може посилити напругу між США та європейськими союзниками, які відчувають набагато серйозніші наслідки зростання цін на енергоносії», – зазначає відомий прихильник золота Пітер Шифф.
Частка США у закупівлях нафти з Перської затоки складає менше ніж 8% – близько 500 000 барелів на день. Для порівняння: 9 років тому цей показник сягав 2 млн барелів щодоби.
Внутрішній видобуток на рівні 13,7 млн барелів на день і перехід до статусу чистого експортера сформували страховий бар’єр, недоступний жодній іншій великій економіці.
Інфляція в Європі розгортається у зворотному напрямку
Енергетичний шок найбільше вразив Європу й Азію. Європейські ціни на природний газ підскочили понад 30% після удару Ірану по катарському заводу Рас-Лаффан, який забезпечує приблизно 20% світової пропозиції скрапленого природного газу (LNG).
Swap-ринок повністю закладає два підвищення ставки Європейським центральним банком (ЄЦБ) у 2026 році — сукупно 50 базисних пунктів. Ще кілька тижнів тому консенсус очікував нових знижень.
Член ради керуючих ЄЦБ Мадіс Мюллер визнав, що ймовірність підвищення ставки суттєво зросла.
«Це не наша війна», – повідомляє Daily Star, цитуючи європейських лідерів на адресу президента Трампа.
Такі меседжі з європейських столиць підкреслюють зростаючу розбіжність поглядів. Ситуація виглядає таким чином: континент перебуває в умовах повноцінної енергетичної кризи — на окремих ринках фізична нафта коштує понад $150 за барель, а ЄС змінює траєкторію монетарної політики від зниження ставок до ймовірних підвищень.
Водночас ринок практично повністю прибрав очікування знижень ставок Федеральної резервної системи США у 2026 році. Базова інфляція виробничих цін (PPI) на довоєнних даних досягла найвищого рівня з лютого 2023 року.
Захист із терміном дії
Офіційний Вашингтон діє оперативно для збереження енергетичної переваги. Було анонсовано вивільнення 172 млн барелів із Стратегічного нафтового резерву США (SPR), до чого країни–члени Міжнародного енергетичного агентства (IEA) доєднали випуск ще 400 млн барелів – найбільша координаційна операція в історії.
Разом із тим цей крок несе окремі ризики. Резерви нафти в США скоротяться приблизно на 41% до мінімальних значень із 1980-х років, залишаючи запаси на рівні близько 34% від потужності сховищ. Подальші релізи можуть залишити запас міцності суто символічним.
Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що адміністрація може розглянути скасування санкцій на іранську нафту, яка наразі перебуває на танкерах у морі. Це лише частково зменшить тиск на ціну Brent, проте фундаментально не вирішить проблеми затору в районі Ормуза.
Шість країн – Франція, Німеччина, Велика Британія, Італія, Нідерланди та Японія – за попередніми повідомленнями, заявили про готовність приєднатися до операцій із забезпечення безпеки судноплавства в районі протоки.
Ймовірність реалізації військово-морської місії наразі оцінити складно — однозначності немає.
Аналітики J.P. Morgan цього тижня попередили: зовнішня стабільність цін на WTI та Brent не означає достатньої глобальної пропозиції.
У разі якщо Ормузька протока не відкриється, еталонні сорти нафти Атлантичного басейну зрештою будуть переоцінені вище в міру вичерпання запасів.
За розрахунками The Kobeissi Letter, інфляція в США може сягнути 3,2% за умов поточних цін протягом наступних 2 місяців.
Зі скороченням запасів у стратегічних резервах і відсутністю ознак розв’язання кризи ціновий розрив між «американською знижкою» та глобальним надзвичайним станом навряд чи збережеться ще надовго.
