Біткойн, а згодом і ширше криптовалютний ринок, поступово змістив фокус від децентралізованої альтернативи державному фінансовому суверенітету до інтеграції у саме ту фінансову систему, яку спочатку мав замінити.
В інтерв’ю співзасновник Daylight Freedom — фонду, що присвячений питанням фінансового суверенітету та індивідуальної свободи, Аарон Дей, виклав подібний висновок, ґрунтуючись на особистому досвіді взаємодії з біткойном.
Біткойн: аналіз початкової місії
Сьогодні біткойн найбільш відомий завдяки своїм несуверенним, стійким до цензури властивостям. Впродовж декількох років спільнота розглядає його як цифровий аналог золота.
Дей, принциповий критик тенденцій розбудови крипторинку та прихильник лібертаріанських ідей, певний час поділяв цю позицію.
З цієї причини біткойн він почав використовувати ще у 2012 році. Втім, досить швидко помітив: його концепція перебувала у постійному процесі трансформації — іноді у напрямку, протилежному заявленим принципам децентралізації.
Послідовна активність у соціальних мережах і критика деяких галузевих корпорацій призвели до сприйняття Дея як теоретика змов.
Разом із тим, його тривалий шлях користувача криптовалют та дослідницька діяльність у Brownstone Institute забезпечують унікальний ракурс навіть у період прагматичної адаптації біткойна до масового ринку.
Біткойн як полігон для тестування у Нью-Гемпширі
П’ятнадцять років тому, коли Дей — мешканець Нью-Гемпширу — розпочав використання біткойна, чимало закладів громадського харчування та дрібних магазинів приймали його до оплати. Уже тоді він виконував функцію розрахункової цифрової одиниці.
У певному сенсі локальна соціальна середовище сприяло розвитку аналогічних практик.
Регіон «Live Free or Die» — Нью-Гемпшир — закономірно став місцем для Free State Project: неприбуткової політичної ініціативи, започаткованої у 2001 році для концентрації близько 20 000 прихильників свободи в малонаселеному штаті.
Дей певний час очолював правління цього проєкту. Система його ідей неминуче підштовхнула до інтересу саме до біткойна.
«Повертаючись у 2012 рік: основна увага на конференціях зосереджувалася на тому, що біткойн стане альтернативою до центробанків, намагався дати відповідь на виклики кризи 2008 року, та слугував інструментом, котрий не потребує посередників чи третіх сторін. Саме так я й познайомився з цією технологією», — зауважив Дей у розмові з BeInCrypto під час подкасту.
Та невдовзі, приблизно у 2017 році, за його словами, наратив суттєво змінився, і користування стало практично неможливим.
«Раптово комісії зросли у кілька разів. Транзакції, що завершувалися миттєво, тягнулися днями. Втратився базовий утилітаризм — тобто можливість без посередників проводити розрахунки будь-де й будь-коли», — доповнює він.
Ця проблема, на думку Дея, була початком глибших структурних суперечностей.
Біткойн: перехід від готівки до засобу збереження вартості
Від початкового етапу свого використання біткойн позиціонував себе як розрахункова одиниця для буденних транзакцій із децентралізованими перевагами. Інших трактувань просто не існувало.
«Ніхто не розглядав його виключно як цифрове золото, котре варто просто тримати і не витрачати. Такої поведінкової моделі ані у назві whitepaper, ані у функціональному сенсі не було», — коментує він.
Актуальні зміни співпали з появою рішень рівня 2 у криптовалютній екосистемі. Ці допоміжні протоколи, які будуються поверх ключового блокчейна, мають на меті суттєве підвищення швидкості проведення операцій і зниження комісій. Особливої популярності набули Segregated Witness (SegWit) та Lightning Network.
Більшість розробників трактувала представлені оновлення як необхідні технічні компроміси. Та Дей бачив у цих процесах зовсім інший сенс.
На його переконання, технічна дискусія щодо масштабування була тісно переплетена зі стійкими зрушеннями у фінансуванні розробки біткойна – зокрема, серед ключових розробників.
Від підтримки неприбуткових організацій до впливу інституцій
У 2012 році в США було створено некомерційну Bitcoin Foundation для просування використання біткойна та забезпечення цілісності проєкту. Вона надавала підтримку й найпершим основним розробникам.
Через три роки, після низки управлінських і фінансових криз, організація, по суті, припинила діяльність.
Невдовзі після цього лабораторія MIT Media Lab при Массачусетському технологічному інституті через Digital Currency Initiative — яким керував пов’язаний із Джеффрі Епштейном Джої Іто — почала фінансувати декількох провідних розробників біткойна.
Для значної частини учасників ринку це виглядало як раціональний підхід. Біткойн функціонував як open-source протокол, формального корпоративного спонсора не існувало. Розробники потребували фінансування для продовження діяльності.
Однак, для Дей момент запровадження цієї практики спричинив додаткові питання.
«MIT взяв керування на себе, і тоді частина тих самих розробників, що працювали над такими змінами як SegWit та Lightning Network, по суті, обмежували біткойн у ролі peer-to-peer грошей і просували наратив біткойн як цифрове золото».
Із загостренням проблем масштабованості біткойна та поступовим зміцненням контролю з боку великих інституційних гравців, конструкція децентралізації почала втрачати початкову чистоту.
На сьогодні біткойн активно інтегровано у фінансову інфраструктуру, безпосередньо пов’язану з класичним централізованим банківським сектором. Біржові інвестиційні фонди, які прив’язані до активу, інституційна кастодіальна інфраструктура, а також державні крипторезерви – усі ці механізми вже стали предметом дискусії.
Дей порушив питання про те, чи була така еволюція неминучою, чи становила наслідок дії структурних факторів, які змінили початкову місію біткойна.
«Мені здається, чим довше це триває, тим очевидніше, що всю індустрію цифрових активів у підсумку взяли під зовнішній вплив».
