AI-агенти вже здійснюють оплати за дані, комп’ютерні ресурси та пошукові запити самостійно. Юридичні норми, проте, все ще виходять із припущення, що кожен платіж схвалює людина. Саме цей розрив залишається центральним у питанні ідентифікації AI-агентів.
Члени Юридичної та нормативної ради BeInCrypto вбачають у застосуванні блокчейна інструмент для подолання означеної прогалини.
Хто сплачує, коли сплачує машина?
Ринок залишається на початковій стадії розвитку. Свіжий аналітичний звіт BeInCrypto Intelligence проаналізував 6,4 млн x402-платежів за 35 днів – це здебільшого незначні суми за дані та API-звернення.
Фінансові установи відчувають суттєве занепокоєння. JPMorgan наразі блокує сторонні AI-агенти у доступі до клієнтських рахунків; виконавчий директор Джеймі Даймон апелює до ризику діяльності неконтрольованих агентів.
Правове підґрунтя у США наразі неповне. Закон про електронні грошові перекази регламентує несанкціоновані транзакції, проте був ухвалений у 1978 році – у розрахунку на те, що всі платежі схвалює людина. Закон GENIUS встановлює правила для емітентів стейблкойнів, однак не містить жодної згадки про агентів, які витрачають ці активи.
Як наслідок, відсутня чітка відповідь на питання, хто компенсує збитки, якщо агент неправильно забронював квиток. Це ідентично питанню ідентифікації AI-агента, так само як і розподілу відповідальності.
Чому ідентифікація AI-агентів потребує блокчейн-рівня
Вяра Савова, провідний експерт з питань політики European Crypto Initiative, прогнозує, що більшість користувачів залучатимуть агентів для рутинних платіжних операцій. На її переконання, саме блокчейн агрегує всі відсутні у таких агентів компоненти.
«У нас з’являються і платіжна інфраструктура, і ідентифікаційна, фактично — довірчий рівень, все в єдиному просторі, що значною мірою може розв’язати це питання».
Юрист Анья Бляй Зайц відкидає твердження, що користувач має обирати між приватністю та підзвітністю. Zero-knowledge-докази (ZK proofs), переконана вона, усувають цю дилему. ZK proof дозволяє підтвердити факт без розкриття самих даних.
«Ви отримуєте ZK proof, який підтверджує, що за агентом справді стоїть людина і хтось несе відповідальність за цього агента», – зазначає Бляй Зайц.
Аргумент має вагоме правове підґрунтя. Для застосування права про делікт потрібна конкретна особа, яку можна притягти до відповідальності, тоді як анонімна адреса гаманця цього не забезпечує. ZK-атестат може зв’язати агента з відповідальною особою, не розкриваючи її даних продавцям.
Прозорість вже закріплена законодавчо у Європі
Лорд Кріс Холмс вважає пріоритетом належне розкриття інформації. Він є депутатом Палати лордів Великої Британії (Консервативна партія) та ініціатором приватного законопроєкту щодо регулювання AI.
«Завжди має бути чітко вказано, що був використаний AI, яким чином, з якою метою, і що питання згоди, довіри та прозорості були враховані», – наголошує Холмс.
ЄС вже частково передбачив це. З 2 серпня 2026 року стаття 50 AI Act в ЄС зобов’язує провайдерів чатботів повідомляти користувачів про взаємодію з AI-системою. Національні регулятори вповноважені забезпечувати дотримання цієї норми.
AI Omnibus суттєві дедлайни для високоризикових застосувань переніс на 2027 та 2028 роки, проте саме це зобов’язання залишив чинним.
Водночас AI Act установлює лише вимоги до розкриття, а не до платежів. Жодний нормативний акт у ЄС чи США не встановлює для продавців порядку верифікації людини позаду агента, що здійснює платіж.
Доки законодавці не врегулюють цю лакуну, банки ймовірно обиратимуть утримувану позицію щодо зовнішніх агентів. На поточний момент JUCO рекомендує вирішення на базі ZK: підтвердити, що відповідальна людина існує, не відкриваючи надлишкових відомостей.
