Засновник Bridgewater Associates Рей Даліо попередив: втрата контролю над Ормузькою протокою може суттєво підвищити ризик підриву статусу долара США як світової резервної валюти.
Даліо провів паралелі між поточною ситуацією та ключовими епізодами занепаду імперій у минулому. На його думку, втрата контролю над Ормузькою протокою може бути для глобального впливу США не менш переломною подією, ніж Суецька криза 1956 року для Британії.
Ray Dalio: ризики резервної валюти $ через Ормуз
У нещодавньому аналітичному матеріалі Даліо констатував, що війна між США та Іраном фактично зводиться до одного фундаментального питання: хто володіє контролем над Ормузькою протокою? Якщо Іран збереже здатність впливати або створювати загрозу у водах протоки, світова спільнота сприйматиме це як стратегічну поразку США. В результаті знизиться довіра до американської сили та політичного лідерства.
«Коли провідна держава світу, яка володіє статусом емітента світової резервної валюти, фінансово перевантажена і демонструє свою слабкість через втрату як військового, так і фінансового контролю, неминуче виникають ризики: втрата впевненості серед союзників і кредиторів, підрив статусу резервної валюти, розпродаж її боргових активів і ослаблення валюти, особливо щодо золота», — зазначив Даліо.
Водночас Баладжі Срінівасан, засновник The Network School, підкреслює: перемога Ірану може означати завершення п’яти історичних епох, зокрема й епохи петродолара.
«Завершення епохи петродолара (1974) водночас стане фіналом однополярного моменту (1991) і повоєнного порядку (1945), — зазначив Срінівасан. — Якщо ж до цього долучиться стрімке падіння купівельної спроможності долара й військова поразка, це може призвести до розпаду американського союзу (1776)… Лише одиниці справді усвідомлюють, наскільки США залежать від друку грошей. Фінал епохи петродолара — це кінець кейнсіанства у звичному його вигляді».
Ормузька протока виступає ключовим енергетичним вузлом: щоденно тут транспортується близько 20% усього світового обсягу нафти, що надходить на ринок. Згідно з повідомленнями, Іран запропонував обмежений допуск танкерів через протоку.
Втім, з умовою: розрахунки за ресурси мають здійснюватися у китайських юанях, а не доларах. Це прямо зачіпає монопольну роль долара у глобальній енергетичній торгівлі.
Загострення ситуації між США та Іраном посилює напруження на тлі вже нестійких макроекономічних прогнозів. Головний економіст Moody’s Analytics Марк Занді констатував: ризики рецесії зросли ще до нової хвилі конфлікту.
Моделі з машинного навчання компанії оцінили ймовірність рецесії у 49% в межах наступних 12 місяців. На тлі стрімкого зростання цін на нафту в умовах конфлікту, Занді попередив: ризики легко перевищать 50%.
«Ціни на нафту — важливий параметр моделі, і це не випадково: всі рецесії після Другої світової, окрім пандемічної, починалися з цінового шоку на нафту. Новий стрибок вартості не завдає економіці такої глибокої шкоди, як раніше — власний видобуток у США компенсував частину ризиків, — проте пересічні споживачі все одно відчувають на собі негативний вплив уже в короткостроковій перспективі, а їхня впевненість у майбутньому слабшає з кожним днем», — зауважив аналітик.
Ситуація ілюструє, як точка глобального конфлікту за лічені дні може трансформуватися у фактор валютного ризику такого масштабу.
