Участь інституційних суб’єктів у цифрових активах втратила характер уніфікованої тенденції. Останніми роками провідні фінансові організації демонструють принципово різні підходи до ринків на основі блокчейну. Частина з них концентрується на токенізації — переведенні класичних фінансових інструментів у програмований цифровий формат. Банківські установи, у свою чергу, досліджують моделі токенізованих депозитів, розбудову внутрішніх платіжних інфраструктур, а також розробляють й емінують власні цифрові активи, зокрема стейблкойни.
Потік інституційного капіталу, що проникає у сферу цифрових активів, зумовлює зміну фокусу уваги: універсальність суб’єктів вже не є ключовим питанням — більш суттєвим стає характер їхньої участі на рівні внутрішнього управління. Регуляторні вимоги, дотримання операційних стандартів і рівень стратегічної впевненості є критичними детермінантами запуску або призупинення відповідних стратегій.
У ексклюзивному коментарі для BeInCrypto на Liquidity Summit 2026 у Гонконгу Самар Сен, керівник міжнародних ринків Talos, окреслив внутрішні ваги, які визначають рішення інституцій щодо цифрових активів.
Адаптація вимагає більше, ніж просто правила
На думку Сена, ключова роль у залученні інституцій до цифрових ринків належить ступеню регуляторної визначеності. Він підкреслює — хоча певний поступ у різних юрисдикціях справді знижує рівень невизначеності, масове впровадження можливе лише за умов чітко прописаних нормативних рамок.
«Ми спостерігаємо значні зрушення у сфері регулювання в усьому світі», — визнає Сен.
Інфраструктурна тема, яка донедавна була домінуючою, змінила свою вагу: майданчики для зберігання інституційного рівня, системи виконання угод і засоби управління портфеліо вже забезпечують функціонування на основних ринках. Відповідно, багато з існуючих раніше операційних бар’єрів подолано.
Утім, навіть із наявною нормативною базою й технологічними рішеннями, фіналом дилеми для значної частини організацій залишається внутрішній аспект.
«Менеджмент може перебувати ще на етапі оцінки базової технології, або їм може знадобитися додатковий час для усвідомлення потенціалу технологічного зрушення у фінансах», — коментує Сен.
Ця обережність, додає фахівець, частіше відображає не опір, а певний рівень нерозуміння новацій. Для організацій, побудованих на багаторічних прецедентах, формування впевненості займає тривалий час. Як наслідок, ініціативи у сфері цифрових активів нерідко зупиняються й за умов сприятливого зовнішнього середовища.
Чеклист відповідності для інституційної довіри
На питання, які сигнали реально формують довіру до криптовалютних контрагентів у очах інституцій, Сен скептично ставиться до однієї лише публічної видимості. За його словами, участь у галузевих подіях або впізнаваність бренду додають впізнаваності, проте довіра у професійному колі формується дещо інакше.
«Вирішальним залишається наявність у контрагента ліцензії або регуляторного статусу у відповідній юрисдикції», — наголошує Сен.
Він також акцентує, що важливими є практичні докази функціонування внутрішніх контролів, наприклад наявність сертифікації SOC 2 Type II, аудитних журналів та ефективних механізмів операційної безпеки. Додаткову вагу мають і результати роботи на ринку — особливо у випадках, якщо керівництво показало стійкість у традиційних фінансах та вміє працювати під регуляторним наглядом.
Чинник галузевої довіри теж суттєвий: організації спостерігають за вибором інфраструктури своїми колегами по ринку та аналізують, наскільки поширеним є її впровадження в індустрії.
«Якщо ви — велика банківська структура і звертаєтеся до вендора по цифрове рішення, а в його клієнтському портфелі вже є ваші прямі конкуренти, це підсилює довіру до такого постачальника», — деталізує експерт.
Інституції працюють з різною швидкістю
Регуляторна визначеність і якісна операційна база закладають підвалини, однак маршрути інституцій на ринку цифрових активів розходяться. За спостереженнями Сена, галузь формує три профілі організацій із відмінними моделями поведінки.
В окремих компаніях спостерігається готовність виступати ініціаторами змін. Вони опановують структурні трансформації на ринку капіталу, створюють цільові підрозділи для роботи з цифровими активами, активно вибудовують відносини з постачальниками нової інфраструктури – навіть без повної визначеності щодо довгострокових регуляторних підходів.
Інші діють обережніше. Ці так звані fast followers надають перевагу передачі ризику через очікуваний регуляторний сигнал або появу дієздатної proof of concept–схеми. Їхня схильність до ризику менша; вони частіше орієнтуються на зовнішнє підтвердження ефективності перед виділенням значних ресурсів.
Частина інституцій також зберігає відставання. У низці випадків лідерство не сформувало чіткої позиції щодо базових технологій, або ініціативи з цифровими активами не мають достатньої внутрішньої скоординованості, що породжує фрагментацію зусиль і розмитість стратегії.
Сен підкреслює: не варто очікувати руху ринку в єдиному темпі. Власна толерантність до ризику та інституційні мандати визначають динаміку адаптації кожного суб’єкта.
«Це нормально, оскільки ринок цифрових активів та пов’язана з ним технологія дозволяють різноманіття точок входу. Інститути можуть поступово знайомитися з новими постачальниками й учасниками екосистеми. Наша місія — забезпечити якісну навігацію в цій багатогранній сфері», — резюмує Сен.
