У китайському сегменті соціальних медіа поширюються прогнози щодо потенційного занепаду Сінгапуру. Деякі пости стверджують, що представники сегмента luxury-брендів покидають Marina Bay Sands, а різдвяна ілюмінація на Orchard Road у цьому сезоні була помітно скромнішою. У дискурсі набув популярності саркастичний неологізм «洗钱坡» (Xǐqiánpō, «схил відмивання капіталу»), який є іронічною модифікацією офіційної назви міста-держави «新加坡» (Xīnjiāpō), й натякає на ухід спекулятивного капіталу та неминучу кризу фінансової індустрії.
Статистичні дані конфліктують із публічними твердженнями. За аналітикою Euromonitor International, до 2025 року сегмент товарів категорії luxury в Сінгапурі продемонструє приріст у межах 7–9%, досягнувши позначки 13,9 млрд сингапурських доларів — випереджаючи за динамікою Японію, Китай і Південну Корею. Це не деградація структури, а фазовий перехід. Вивчення ключових факторів цього процесу передбачає ретроспективний аналіз середовища 2019 року.
Міграція з Гонконгу до Сінгапуру у 2019 році
Під час ескалації протестів проти закону про екстрадицію у Гонконзі в 2019 році розташування центрів фінансової активності Азії почало змінюватись. Як тоді відзначали спостерігачі, «серйозна причина для занепокоєння — дедалі більша кількість корпорацій реальному секторі мігрує разом з капіталом до Сінгапуру».
Sponsored23% компаній із присутністю в Гонконгу готові були реалокувати бізнес-процеси, а дев’ять з десяти із них розглядали Сінгапур як стратегічно переважний напрямок. Після імплементації Національного закону про безпеку Гонконгу у червні 2020 року цей потік інтенсифікувався.
Агресивні обмеження під час пандемії сприяли подальшому перетоку фінансових кадрів та підприємств до Сінгапуру. Сукупний обсяг активів під управлінням локальної фінансової індустрії за шість років подвоївся і наблизився до $4 трлн; понад 80% цих коштів — нерезидентські. Міжнародні керуючі активами, включаючи BlackRock, масштабували офіси в місті-державі. Водночас Ontario Teachers’ Pension Plan повністю ліквідував команду акціонерних інвестицій у Гонконзі.
Антикорупційна кампанія та відтік капіталу з Китаю
Додатковий драйвер руху капіталу з’явився із початком антикорупційної ініціативи Сі Цзіньпіна, яку було оголошено після вступу в посаду у 2012 році. Це найбільш масштабна антикорупційна кампанія в історії Комуністичної партії Китаю.
У контексті стратегії тотального очищення апарату («від тигрів до мух») з 2012 року під дисциплінарні заходи потрапили понад 4,7 млн посадових осіб, зокрема 553 осіб рангу міністра чи вище. Операції Sky Net і Fox Hunt зосереджувались на переслідуванні втікачів у більш ніж 90 державах, із залученням суттєвих фінансових репатріацій із-за кордону.
Як зазначає аналітичний центр Mercator Institute for China Studies (MERICS) із Німеччини, «із 2015 року страх перед новою хвилею відпливу капіталу став домінуючим фактором для економіки Китаю. Побоюючись девальвації валюти та під тиском антикорупційних дій, інвестори й заощадники почали переміщувати активи за кордон. Масштаби такого відтоку були настільки значними, що центральний банк витратив понад $1 трлн із валютних резервів для підтримки курсу».
Помітна частина цих фінансових потоків спрямовувалася до Сінгапуру. Кількість сімейних офісів за два роки зросла з 400 (2020) до 1 100 (кінець 2022 року). Саме на цьому ґрунті виник саркастичний апелятив «洗钱坡».
Боротьба за статус криптохаба Азії
Інтерес до легалізації доходів через фінансову систему міста переплівся із розвитком криптовалютної індустрії. Після обмежень на ICO і остаточної заборони обігу цифрових активів у Китаї у 2017–2021 роках ключові біржі — Binance, Huobi, Bybit, OKX — масово перенесли структури до Сінгапуру. Співзасновник Ethereum Віталік Бутерін коментував: «Сінгапур поступово перетворюється на центр криптовалютної спільноти».
Sponsored SponsoredПричина такого вибору — кон’юнктурна унікальність регіону.
Японія вже набувала відповідного досвіду. У 2014 році токійська біржа Mt. Gox, яка контролювала понад 70% глобального обсягу bitcoin-транзакцій, збанкрутувала внаслідок хакерської атаки та втрати приблизно $500 млн у bitcoin. Японський фінансовий регулятор JFSA відреагував появою першої на світовому рівні системи ліцензування бірж криптовалют (2016). Після інциденту Coincheck із втратою $534 млн у токенах NEM (січень 2018 року) нормативні вимоги суттєво ускладнилися.
Південна Корея пройшла власну фазу жорстких обмежень. У 2017 році кріптовалютна лихоманка породила феномен «kimchi premium», тобто значне перевищення котирувань bitcoin відносно глобального ринку. Регулятори посилили вимоги до учасників галузі, а впровадження рекомендацій FATF (Travel Rule 2019) забезпечило обов’язковість ідентифікації клієнта для транзакцій понад установлені межі.
Сінгапур запропонував інакший підхід. Закон про платіжні послуги (Payment Services Act, PSA) було інкорпоровано у 2019 році. Проте нормативна база зберігала елементи гнучкості. Іноземні структури отримували тимчасові виключення, що надавали можливість працювати без отримання ліцензії за умови відсутності роботи з локальними роздрібними клієнтами. Таким чином у середовищі сформувалась усталена думка: «Усі, хто прагне здійснювати діяльність у сфері blockchain у Азії, зосереджуються саме тут».
Ключова для індустрії подія — конференція Token2049 — мігрувала з Гонконгу до Сінгапуру у 2022 році через пандемічні обмеження та посилення регуляторного тиску в КНР. Кількість учасників збільшилась від 7 000 (2022) до 20 000 (2024), а у 2025 році був зафіксований максимум — 25 000 відвідувань.
Точка перегину: Terra-Luna, FTX та «банда Фуцзяні»
Однак 2022 рік зафіксував суттєвий розворот кон’юнктури для Сінгапуру.
Травнева криза Terra-Luna, банкрутство FTX у листопаді – обидва епізоди мали сінгапурський контекст. Зареєстрований у Сінгапурі хедж-фонд Three Arrows Capital (3AC) також розпочав процедуру банкрутства. У 2023 році розгорівся скандал навколо відмивання коштів так званою «Фуцзянською групою» на суму $2,3 млрд: особи з провінції Фуцзянь Китаю, підробивши ідентифікаційні документи, проникли до Сінгапуру з метою легалізації доходів, отриманих від нелегального гемблінгу та кібершахрайства.
SponsoredРегуляторна політика Управління грошового обігу Сінгапуру (MAS) змінилася. Новий режим ліцензування Digital Token Service Provider (DTSP, постачальник цифрових токенів), який набув чинності 30 червня 2025 року, зобов’язує всі компанії із сінгапурською юрисдикцією, що обслуговують закордонних клієнтів у сфері криптовалют, отримати відповідну ліцензію. Перехідного періоду не передбачалося.
Bitget і Bybit перевели частину персоналу до Дубаю та Гонконгу, залишивши під загрозою сотні робочих місць у Сінгапурі. Офіційний представник Гонконгу публічно заявив: «Сінгапурські компанії завжди можуть переїхати до Гонконгу».
За станом на кінець 2025 року ліцензії Major Payment Institution (MPI) отримали близько 35 компаній, зокрема Coinbase, Crypto.com, Circle та Upbit.
Ринок розкоші: хто пішов і хто залишився
Перетворення криптоіндустрії та реструктуризація сегменту предметів розкоші підпорядковані схожим закономірностям.
Як свідчать дані Henley & Partners, міграційний приплив мільйонерів у Сінгапур знизився на 54%: якщо у 2024 році зафіксовано 3 500 нових резидентів із відповідним статком, то у 2025 році – лише 1 600. Кількість заявок на відкриття family office від громадян Китаю зменшилась на 50% порівняно з піковим 2022 роком. Іноземці, які не мають статусу постійного резидента, здійснили лише 1% операцій із купівлі приватної нерухомості в першому кварталі 2024 року проти 6,4% роком раніше. Причина – підвищена Additional Buyer’s Stamp Duty (ABSD) до 60%.
Однак цілісна картина дещо інакша.
Sponsored SponsoredРинок предметів розкоші в Сінгапурі, за оцінками Euromonitor, демонстрував приріст на 7–9% у 2025 році. У центрі цього феномену — 242 400 локальних мільйонерів, що мають статус резидента. Середній дохід домогосподарства протягом п’яти років послідовно зростав. Власний капітал сінгапурців частково компенсує зникнення категорії закордонних «великих клієнтів».
У секторі нерухомості також відзначається аналогічний зсув. Чисельність іноземних покупців у сегменті Core Central Region (CCR) знизилася до мінімуму за 17 років, водночас дві третини транзакцій дорогого сегменту нині припадають на громадян країни. Спред цін між CCR та іншими районами скоротився до 4–6% – найнижчого рівня починаючи з 2000 року.
Інформація про нібито масову втечу люксових брендів із Marina Bay Sands не відповідає дійсності. У липні 2025 року Chanel відкрила 900-метровий тимчасовий бутик у MBS під час реконструкції флагмана, а релокацію основного магазину заплановано на 2027 рік – поведінка, що навряд чи типова для компанії, яка залишає ринок. У період різдвяних свят 2025 року демонструвались щоденні шоу між бутиками Gucci та Chanel.
Стратегічне перезавантаження, а не колапс
У реальності, якщо спиратися на оцінки низки аналітиків, в Сінгапурі переважають ознаки стратегічного зниження ризиків, а не колапсу.
Подібна тенденція простежується в різних секторах: капітал іноземних спекулянтів поступається місцем місцевій економічній базі, неліцензовані криптовалютні провайдери поступово витісняються регульованими інституційними операторами, активне перепродажне зростання ринку нерухомості змінюється стійким локальним володінням. Державна політика, сформована під впливом скандалів Fujian Gang і краху FTX, поставила за пріоритет довгострокову стійкість замість короткострокової експансії.
На китайськомовних платформах соцмережі термін «сінгапурський колапс» використовується переважно для акцентування негативних трендів – від скорочення кількості мільйонерів до скорочення присутності операторів ринку криптоактивів. При цьому позитивні сигнали — зростання продажів предметів розкоші та збільшення локального багатства — зазвичай залишаються поза фокусом.
Один із користувачів платформи X влучно зауважив: «消费转级, 不是消费降级» — економічне споживання переформатовується, а не скорочується.
Сінгапур, узагальнюючи, не переживає краху. Відбувається внутрішня санація екосистеми.
