На Paris Blockchain Week 2026 дискусія навколо цифрових активів набула нової структурної якості. Кордон між традиційними фінансовими установами і криптонативними компаніями практично зник, теми розмов змістилися до капітало-розміщення, регуляторики, механізмів виконання та ринкової інфраструктури.
BeInCrypto провів ексклюзивні бесіди з компаніями Arcanum і Mercuryo, щоб з’ясувати сучасні очікування інституційних учасників, визначити європейські перспективи пост-регулювання MiCA та розібратися з імовірними трансформаціями ринку впродовж найближчих двох років.
Що стало для вас несподіванкою на PBW і які очікування щодо крипторинку формує європейський інституційний капітал?
Михайло Іванов, виконавчий директор Arcanum Foundation: Мене здивувало майже повне зникнення дихотомії «ми проти них» між традиційним фінансовим сектором і криптонативними учасниками. Це радше фундаментальний зсув на рівні ринкової архітектури, а не просто короткострокова зміна риторики.
З попиту на стороні покупців на PBW чітко простежувалася деталізація вимог. Для масштабного руху інституційного капіталу критичними стали питання конфіденційності транзакцій і ончейн-композитності. Європейські учасники цікавилися: чи здатний ринок забезпечити рівень підзвітності, якого вимагають регуляторні стандарти? Світогляд змінився: мова вже не про окремі продукти, а про необхідність вичерпних рішень на рівні всієї індустрії.
Які аспекти рітейл-орієнтації Arcanum Pulse досі є релевантними для інституцій?
Михайло Іванов: Значно більше, ніж це здається ззовні. Принцип повної, публічної й оперативної верифікованості — коли кожна транзакція відображена, а «чорних скринь» не існує — сформувався в рітейл-сегменті, де довіра здобувається щодня. В ці дні до аналогічних критеріїв підходять і інституційні комплаєнс-відділи, проте вже з іншої методології. Аудитована в реальному часі історія — це не просто опція для рітейлу, це інструмент формалізованого оцінювання для ризик-менеджменту.
У своїй рітейл-стратегії ми з самого початку були змушені проходити сувору незалежну перевірку. Щоб працювати у статусі офіційного брокера на Bybit для всіх продуктів, ми завершили комплексну процедуру KYB — це рівень перевірки, з яким не стикається більшість алгоритмічних продуктів, оскільки вони не претендують на формальну акредитацію на регульованих біржах.
Такий підхід змінює акцент верифікації: достовірність підтверджується не лише щодо торгової статистики, а й стосовно самої організації як учасника ринку.
Технічна архітектура була достатньо зрілою ще до зростання інституційного попиту. Модифікувалося виключно позиціонування. Якщо ризиковий комітет порушує питання ефективності та прозорості операційних структур — готові надати не лише історію результатів, а й підтвердження управлінських механізмів.
Під час жовтневих ліквідацій жоден із ваших клієнтів не зазнав втрат по депозитах. Які елементи архітектури відіграли ключову роль?
Михайло Іванов: Стратегія не використовує стоп-лоси. Навпаки — у критичних ситуаціях підхід протилежний більшості рішень: наша модель сприймає волатильність як сигнал для входу, диверсифікує купівлі під час просадки, замість зменшення ризикової експозиції.
До моменту відновлення ринку ті позиції вже перебували у профіті. Підсумково місяць закінчився середнім профітом понад 6%, що стало одним із найкращих результатів у ретроспективі й досягнуто саме завдяки події ліквідації.
Архітектурна філософія — розглядати волатильність як аналітичний ресурс, а не загрозу. Управління ризиками закладене в логіку входу та принципи розміщення позицій, а не у параметри виходу. Це критичний нюанс, який часто недооцінюють. Якщо система виходить під тиском — фіксуються збитки. Якщо з самого початку масштаб і диверсифікацію підібрано коректно — з’являється можливість залишитися в ринку та отримати користь із періоду відновлення.
Які зміни у структурі інституційного попиту сформував MiCA і на якому етапі наразі ключове вузьке місце між банківськими та біржовими процесами?
Артур Фірстов, Chief Business Officer Mercuryo: Впровадження MiCA дозволило закласти нормативну базу для інтеграції цифрових токенів у роботу інституцій. Законодавче врегулювання усунуло правову невизначеність, яка донині гальмувала розвиток індустрії.
MiCA відкрив шлях для інтеграції токенізованих сервісів у звичайні платіжні системи TradFi. Проте залишаються суттєві виклики: для сталого зростання галузі критичною є здорова інфраструктура конекторів, здатних функціонувати відповідно до регуляторних вимог. Саме на стику TradFi та DeFi відбувається найбільш принципова боротьба за майбутнє фінансів, і саме тут Mercuryo виконує функцію структурного інтегратора.
Чи стало алгоритмічне трейдерство стандартом для крипторинку чи поки спостерігаються відмінності?
Михайло Іванов: Формується новий стандарт, хоча умови для його ефективної роботи лише складаються. Глибина ліквідності у провідних парах дозволяє будувати складні алгоритмічні моделі. Все ж залишаються проблеми навколо механізмів зберігання, прозорості контрагентів, юрисдикційної відповідності.
У класичних фінансах алгоритми функціонують на інфраструктурі, яку розбудовували десятиліттями. В криптоучасників тестування відбувається у реальному масштабі часу — що створює і загрозу, і унікальні можливості. Ті фонди, які зараз інвестують у побудову стійких систем, отримують стійку ринкову перевагу, яку буде складно повторити після консолідації ринку.
Яким чином ви обходите регуляторну фрагментованість між Європою, США та Азією і який системний ризик наразі недооцінений?
Михайло Іванов: Регуляторна фрагментація — це не лише виклик для відповідності. Це і питання продуктового конструювання.
Вибір працювати через Bybit із обмеженням доступу для користувачів зі США та ЄС — не тимчасове рішення, а навмисний крок з метою залишатися у прозорому правовому полі, виключаючи сірі зони, які створюють додаткові операційні ризики для клієнтів.
Такий шлях призводить до втрати обсягу ринку, але гарантує уникнення прихованої регуляторної експозиції, що зазвичай випливає у критичний момент.
В азійських юрисдикціях, особливо у Гонконзі, спостерігаємо прозору політику формування нормативних рамок для залучення інституційних учасників. У цих умовах і будуємо власну операційну мережу.
Головний ризик, який рідко фігурує у професійній аналітиці, — надмірна концентрація контрагентів. Значна частина фондів не тестувала сценарії втрати ліквідності основною біржею. Регулятори переважно акцентують на питаннях розкриття інформації та зберігання активів; ризикова концентрація на інфраструктурних ланках залишається поза фокусом.
У яких точках інфраструктурні потреби рітейлу і малих фондів збігаються, а де розходяться?
Артур Фірстов: Перетину значно більше, ніж прийнято вважати. Обидва сегменти потребують безпечних каналів введення й виведення коштів, якісного зберігання активів, платіжних механізмів, що відповідають вимогам регулювання, прозорого звітування та максимально інтуїтивної користувацької логіки, яка знижує операційні ризики.
Ніхто не зацікавлений у фрагментованих каналах, невизначеності розрахунків чи необхідності спеціалізованих навичок для безпечної експлуатації систем. Ці принципи є базовими для архітектури Mercuryo, саме тому інтуїція, довіра й інтеграція у професійні робочі процеси залишаються домінуючими пріоритетами в нашому підході.
Відмінності проявляються на рівнях складності, управління та підзвітності. Роздрібна інфраструктура ґрунтується на простоті та довірі. Пріоритетами є зручність використання, оперативність транзакцій і механізми захисту, що мінімізують ймовірність помилок користувача.
Малі фонди оперують іншими вимогами. Їм необхідна інфраструктура з підтримкою багаторівневої процедури погодження, розмежування прав доступу, можливості проведення аудиту, контролю точності облікових операцій, а також розширеної аналітичної звітності. У сферу їх відповідальності входять управління мандатами, нагляд за контрагентами, дотримання контролю, виконання фідуціарних зобов’язань. Це зумовлює потребу в інфраструктурних рішеннях, що забезпечують операційну досконалість.
Для роздрібного користувача уніфікація допустима в значно більшій мірі, ніж для невеликих інституцій. Масовий клієнт отримує достатню цінність через стандартизований продукт із невеликою кількістю варіантів. Формат роботи малого фонду часто вимагає адаптації процесів: від виконання угод і організації зберігання активів до розробки внутрішньої політики управління ліквідністю чи дотримання юрисдикційних норм комплаєнсу.
Спільною основою виступає захищена, безшовна, відповідна нормам інфраструктура. Однак рівень складності, який система має демонструвати, суттєво різниться. Для представників роздрібного сегмента якісна інфраструктура приховує функціональну складність, тоді як малим фондам вона повинна давати інструмент керування нею. Найрезультативнішими залишаються платформи, здатні працювати з різними аудиторіями без уніфікованого підходу.
Яких змін потребує ситуація до PBW 2028 року, щоб інституційне впровадження виглядало інакше?
Михайло Іванов: У 2028 році стратегічно значущі продукти не будуть обмежені вирішенням окремої вузької задачі. Актуальність набувають рішення, які формують системні зв’язки між торговельною інфраструктурою, каналами поширення та ончейн-рухом капіталу — з урахуванням масштабування для різних груп користувачів: від локальних алокаторів до структурних фондів й бірж з власними продуктовими лінійками.
Саме цієї траєкторії дотримується фонд Arcanum. Арканум Pulse з самого початку не розглядався як ізольований інструмент автоматизації. Продукт виступає базисним рівнем для складнішої інфраструктури — такої, що вже працює на White-label продуктах для бірж і фондів, та постійно доопрацьовується.
У найближчі місяці ми плануємо вивести на ринок нові продукти, що розширять функціонал і спектр користувачів цієї інфраструктури. Детальні анонси — згодом; вектор залишиться стабільним: створюється технологічне підґрунтя, на якому зможуть будувати свої рішення інші, а не просто ще один продукт для алокації.
До 2028 року по-справжньому інституційна трансформація стає можливою, коли інфраструктура стає невидимою на рівні користування — коли архітектура настільки інтегрована в трансфер капіталу через крипторинок, що питання постає вже не у використанні алгоритмічної інфраструктури як факту, а у виборі конкретного її рівня для власної діяльності. Наша амбіція — стати тим рівнем.
