Банк міжнародних розрахунків (BIS) констатує: найбільші криптовалютні платформи функціонують як банки та прайм-брокери. Вони акумулюють депозито-подібні кошти, не підпадаючи під співмірне регуляторне навантаження, що створює ризики розвитку тіньового банкінгу в секторі криптовалют.
Аналітичний огляд Фінансового інституту стабільності (FSI) визначає ключових провайдерів криптосервісів як «багатофункціональні криптоактивні посередники». Автори підкреслюють необхідність запровадження до них вимог щодо капіталу, ліквідності, корпоративного управління та стрес-тестування, співставних із стандартами для ліцензованих банків.
Проблематика тіньового банкінгу криптовалютного ринку
У 38-сторінковому дослідженні розкрито, що програми доходу та «earn-продукти» ведуть до передачі права власності на активи користувачів провайдеру. За такої моделі виникають короткострокові зобов’язання до викупу, функціонально ідентичні банківським депозитам. При цьому для власників криптоактивів не діють аналоги системи страхування вкладів чи механізми екстреної ліквідності центрального банку.
Додаткові ризики виникають через маржинальне кредитування, операції з деривативами та емісію токенів. У сукупності такі інструменти провокують ту саму трансформацію строків і ліквідності, що традиційно притаманна тіньовому банкінгу. Супровідні захисні механізми на цей сегмент не поширюються.
У публікації наведено приклади колапсу Celsius Network у 2022 році та FTX, які розглядаються як попереджувальні сигнали. Також додано «митьовий обвал» у жовтні 2025 року (flash crash), коли менш ніж за день було ліквідовано близько $19 млрд у позиціях з кредитним плечем.
Регуляторні прогалини та транскордонні бар’єри
Дефіцит прозорості залишається суттєвою вадою. Дослідники проаналізували умови обслуговування найбільших провайдерів криптосервісів за період з листопада 2025 по березень 2026 року. Чимало організацій досі не оприлюднюють фінансову звітність і не вказують, яким чином розпоряджаються активами клієнтів.
Висловлено рекомендації щодо упровадження змішаної моделі нагляду, що поєднує підходи до регулювання окремих юридичних осіб та конкретних видів діяльності. Міжнародна координація має охоплювати кредитування й запозичення поза чинними юрисдикційними рамками. Обмеженість адміністративних ресурсів і низька якість звітності залишаються, кажуть автори, помітною перепоною до ефективного контролю.
Глибокий рівень взаємозвʼязків загострює системні ризики. Значна кількість посередників одночасно здійснюють операції з торгівлі, кредитування і зберігання активів один для одного. Кризові явища на одному ключовому майданчику протягом декількох днів здатні швидко поширитися на всю екосистему. Блок інституційних інвесторів уже частково переміщує зберігання активів за межі бірж для зниження ризиків прямого впливу.
Великі криптовалютні структури дедалі глибше інтегруються з традиційними фінансовими механізмами. Дослідження BIS констатує, що регулювальні практики більше не можуть трактувати їх як прості торгові платформи. Питання залишається у швидкості переходу урядів від констатації ризиків до впровадження обовʼязкових норм.
